Досить цікава інформація про розшифрування номерів грамплатівок фірми "Мелодія". Особливо для тих, хто шукає першопреси видання.
На етикетці в центрі самого диска поряд з позначенням ГОСТ вказано індекс, під яким ДП зареєстрована в каталозі «МЕЛОДІЯ». Індекс платівка отримує при своєму народженні відразу після еталонного запису на лакові диски (для першої та другої сторін записують окремий диск, тому кожна сторона має свій індекс), з яких надалі на заводі будуть отримані матриці та відпресовані ДП. Індекс вигравірується і на вільному місці, так званому дзеркалі платівки, за допомогою спец. інструмент-пантограф. І потім у друкарні індекс вкажуть на етикетці та конверті грамплатівки. Цей індекс є шифром, яким можна чимало дізнатися про запис. Шифр починається з "М" (моно), "С" (стерео) або "Г" (гнучка). 1982 року «МЕЛОДІЯ» випустила перші платівки з цифровим записом і на платівках з'явилася літера «А».
Перша цифра вказує жанр запису:
0-гімни, документальні, суспільно-політичні записи.
1-симфонічна, оперна, хорова музика.
2- російська народна музика.
3 творчість народів СРСР.
4-поезія, проза, драматургія.
5 записи для дітей.
6-естрада, пісні радянських композиторів, джаз, оперета.
7- навчальні записи.
8-музика народів розвинених країн (фольклор).
9- інші записи (спецзамовлення «Крогозір», «Колобок», вимірювальні записи та ін.)
Друга цифра позначає формат грамплатівки:
0-300 мм (гігант),
1-250 мм (гранд),
2-175 мм (міньйон).
Далі слідує п'ятизначний порядковий номер запису, відокремлений від попередніх позначень тире. На дзеркалі кожної сторони грамплатівки вказується той же індекс, що і на етикетці, з додаванням після номера запису через дробову межу- номер верстата, на якому виконано механічний запис на лаковий диск і після тире- номер варіанта перезапису фонограми (другий і третій варіанти перезапису виконуються при повторних тиражах грамплатівки).
Це дуже важливий момент. По ньому ми можемо визначити, чи випускався повторний тираж будь-якої ДП. Правда, для достовірності результату потрібно мати досить велику кількість екз. однієї ДП та бажано з різних місць.
Якщо заглянути в будь-який каталог грамплатівки, випущений після 1980 року, побачимо, що всі номери сторін грамплатівки мають ще 3 цифри. Цей додатковий код дозволяє обробляти на ЕОМ замовлення торгуючих організацій.
На етикетках і конвертах грамплатівки зі стереозаписом, випущених до 1977 року, є буквені позначення "СМ" або "С". Позначення «СМ» мають грамплатівки , записані на лаковий диск з обмеженням вертикальної складової стереосигналу. глибинним стереозаписом. На грамплатівки з індексом "С" вертикальна складова не обмежується. І зараз використовуючи матриці, виготовлені в ті роки, грамплатівки випускаються з позначення "СМ".
На платівках, виготовлених за ліцензією, вказується назва фірми мовою оригіналу та країна.
Авторське право на звукозапис для грамплатівки, призначених на експорт, вказує знак "Р".
З 1980 року на звороті конверта обов'язково вказується час звучання кожного твору, прізвища звукорежисера, редактора, автора фото, художника-оформлювача, рік запису фонограми.
Внизу зворотної сторони стоять: знак авторського права, знак охороняє поліграфічне оформлення конверта, найменування фірми та РІК ПЕРШОГО ВИПУСКУ КОНВЕРТУ (а не рік випуску ДП).
